«Киця розвідниця»
У дітей сьогодні свято
У відпустку прийшов Тато!
Справжня радість, поцілунки,
І, звичайно, й подарунки.
Один з них, то киця Льолька –
Вся рябенька, мов квасолька.
Вона, також, воювала,
Всіх мишей перемагала
Тато їх із бородою
Кучерявою, рудою –
Командир
сміливий, мужній
Винахідливий
і дружній.
У
боях – завжди з бійцями.
Молодим
– і тато й мама.
Він
повчав дітей з любов’ю,
Гладив
кіточку рукою:
«Буде, діти, вам подруга.
Ви любіть її, як друга.
Вона
добра і цікава:
Все
досліджує, в чім справа».
Усім киця
полюбилась,
Дуже
швидко подружилась.
Із
Рябком – то стали друзі.
Пас Рябко гусят в окрузі
Усі діти і звірята
Полюбили
дуже тата.
Стали
радитись, гадати:
Що
би це подарувати
І
йому, і побратимам,
Швидше,
щоб прийшла година,
Злого
ворога прогнати
Й
з Перемогою вертатись.
Радилися,
сперечались,
До Петька всі прислухались.
Обізвалася ворона:
–
Любі друзі, купім дрона. –
З-під куща їжак колючий
Голос
свій подав фуркучий:
– Невеличкий
то пакунок -
Та
найкращий подарунок. –
Всі
зраділи, погодились,
Але знову засмутились…
Андрій каже: – Треба знати
Скільки
буде коштувати. –
Петрик встав:
–
Піду до хати,
Мушу
в тата запитати.
Все
на світі тато знає,
Учить
всіх і наставляє. –
Андрійко
за діло взявся,
Хоч
Петька не дочекався:
– Друзі, ми не гаймо часу,
Починаймо
справу нашу.
Хто з вас речі добрі має
І уже не користає?
Ми
їх можемо продати,
І так суму назбирати.
Є
велосипед у мене
І
відеречко зелене,
І
лопатка, м’яч гумовий,
Новий
светрик бурячковий. –
Мами
речі віддавали,
Що
давно їм заважали:
Гарні,
добрі та маленькі,
Бо
вже куплені й більшенькі.
Діти
дружно торгували,
Ще
й, хто може, то й співали.
Петрик грав на скрипці вміло -
Знає добре своє діло.
Написала
їм ворона,
«Ми збираємо на дрона» –
А
сорока скрізь літала
І
купців туди скликала.
Сумувала
киця Льолька –
Вся
рябенька, мов квасолька:
–
Я не знаю, що б то дати?
Треба
думати й шукати. –
Щодня діти рахували,
Скільки
гривень вторгували.
Хоч
втомились у них ноги –
«Байка,
то для ПЕРЕМОГИ».
Діти
певні: допомога,
Сила,
мудрість йде від Бога.
То
Господь допомагає,
Працю
їх благословляє.
«Він
є завжди, коли важко,
Наш
тягар бере, як Батько. –
Тато їм казав, щоб знали
Й
Богу шану віддавали.–
Розбудив усіх сусідів,
Хто
в розкошах спав й засидівсь,
Дав
їм мудрості й хотіння
Чути
Боже повеління».–
Андрійко слухав і додав,
Як йому дідусь казав,
Що
Господь наш прийде скоро:
Може
завтра чи в вівторок.
– Як то, друже? Я
не знаю,
Де ж то й як
серця міняють?
Вівці, гуси й
гусенята,
А, також, малі звірята
Шиї всі понатягали:
Кожне слово, мов
ковтали.
І знов зафуркав їжачок,
Стояв, зіпершись на
ціпок:
– Міняють – я певно
знаю,
Тільки де, того не
маю.–
Голуби хотіли знати:
Де ж то можна поміняти
Перестали туркотіти,
Що ж то скажуть на
те діти?
За кущем Тортів сховався.
Хоче чути,
прислухався.
Й він хотів секрети знати
І на вус все намотати.
Рябчик щиро промовляє,
Сам читав і добре
знає:
– Ймення іншого
немає,
Дала Оля їй пакунок:
– То від мене подарунок.
Друзів треба виручати:
Вже на дрона можеш дати. –
.jpg)


















Коментарі
Дописати коментар